Третий выпуск журнала "Контекст"

Яна ГРИЦАН. КАПСУЛА ЛИХОМАНКОВИХ ЗВУКІВ

птахолови
                                                                                             пам’яті Рози Ауслендер
вона сказала
я хочу стати дзвінкоголосою іволгою
у співочому нутрі якої
розкололась музика цвітіння

ладнаю сопілку з гебрейського лісу
витворюю капсулу лихоманкових звуків

на верхніх регістрах –
медова троянда
що голубить своїх осиротілих немовлят
й грубий кавказький меч
прихилений у напрямку неба

сонцесяйні
ми лаштуємо серпанкові повітряні батути

повільно спадаємо
у роз’ятрене лоно музики.



ділитися         
               
аналогова сухість зерен
аналогова сухість сердець
‘треба ділитись’
кажеш ти

я ділюсь навпіл
вп’ятеро
вдесятеро
сто мільярдів разів

‘ось тобі середина яблука
ось тобі середина шипшини
ось тобі моє тіло’

хіба ти не бачиш
як розсипається червоноперлинна ніч
з моїх вивільнених октаедронових очей?

мовчиш –
дзигар твого серця збігає до води
тонучи у прогірклому насінні
моїх ще не народжених сердець

‘приречених
ділитися’.



                                            вірш про споживання

коли я споживаю сонячне світло

подібно багаторукій рослині

коли я споживаю дим сигарет

смоли і усе таке інше

коли я споживаю еквадорські банани в присутності гір

коли я читаю тобі еклезіаста на ніч


хребтом відчуваю еклектику твоєї шкіри

стегном летючим у незворотність

стронцієм у позанадчасність.


скажи мені як співвідносяться гострий біль і м'яка вода

тихе падіння і шумна близькість

любов що перебуває в стані стагнації

і дощі що йдуть в Римі ?


вони повсюди

серед пір року

в артикуляціях Альп

в розлитих розчинах діетиллюбові

у пластах пам'яті та її властивостях

у тихому позанадчассі


серед твоєї шкіри.


                                                        Волокнисте Я

Волокнисте Я проштрикує спльовану свідомість

грубим олександрійським мечем

а твоя шкіра де-факто передбачає наскрізну le petite mort

мій скутий погляд губитьсяблукає в трав’янистих порах дев’ятистопного хайку

а полярне сяйво куйовдить твоє стегно

і весь сукупний мінімум для виживання одягу/хижості/голоду

залишається в аеропорті О’Хара

тайлер дьорден вирішує взяти брейк

ймовірно з денсом

ймовірно без

тихо струмує колумбійський камінь у вазоні

покажи мені свого тантричного бога чи ідола

реінкарнований сніг не візьмеш у хату.




Про авторку:

Яна Грицан народилась 1998 року в місті Новояворівськ. Навчалась на факультеті журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка. Працювала незалежним кореспондентом у часописі «Яворівщина», також онлайн-редактором новин на громадському порталі «Varta». Є автором збірки віршів «Фрагменти закоханого» (2020 р.)

Поэзия / поезія
Made on
Tilda